У 1920 році британський письменник Герберт Уеллс відвідав Росію і в Кремлі взяв інтерв’ю у Володимира Леніна, з яким вони обговорили майбутнє соціалістичної Росії. Після свого візиту Уеллс написав ґрунтовну книгу «Росія в імлі», в якій назвав Леніна «кремлівським мрійником».

Через сто років найбільша американська політична партія кремлівських мрійників знову пускає в обіг вже знайомі нам марксистські аргументи проти капіталізму і недвозначно займається тим, що розповідає ленінські казки прямо тут, в Сполучених Штатах.

В міру того, як цей неосоціалістічний рух набирає силу і гасла більшовицької революції розносяться від одного узбережжя до іншого, мільйони незадоволених урядом легковірних і наївних жертв американської освітньої системи  не можуть дочекаютися того, як їхня країна виявиться охопленою полум’ям і втілить в життя безрозсудне вчення марксизму, в основі якого знаходятся надії, міфи і грандіозна брехня. На противагу громадському порядку, найвищою цінністю якої є свобода, соціалізм вимагає такої форми поведінки, яка не здатна підтримувати сама себе і тому потребує контролю, – що по суті є тиранією.

У своїй вдячній промові на церемонії вручення Нобелівської премії 1970 року по літературі Олександр Солженіцин красномовно описав взаємозалежність, яка існує між брехнею і тиранією:

«Давайте не забувати, що насильство не живе одне і не здатне жити одне: воно неодмінно сплетено з брехнею. Між ними самий споріднений, самий природний глибокий зв’язок: насильству нічим прикритися, крім брехні, а брехні нічим втриматися, окрім як насильством».

Перша фаза ідеологічного натиску знаходить своє втілення в міфах і вигадках. Міфи представляють богословський аспект соціалістичної релігії – джерело переконань для істинно віруючих. Тоді як завдання «вигадок» полягає в тому, щоб змусити маси відкинути здоровий глузд і засвоїти набір переконань, які в їхній свідомості працювали б на підтримку егалітарної ієрархії цінностей.

Брехня набула статусу політичних принципів, що мають міжнародні та внутрішні наслідки. У багатьох випадках вони настільки далеко виходять за межі області об’єктивної реальності, що здається, ніби ми досягли порогу, за яким відбувається відмова від здорового глузду і раціональних мотивувань. На підтримку божевільної політики висуваються найхимерніші і найбільш безглузді аргументи, і їх сприймають всерйоз навіть ті люди, у яких немає психічних відхилень або порушень роботи мозку: стіна не захистить наших кордонів, ідентифікація виборців позбавляє їх права голосу, бізнес не створює робочих місць, економічна нерівність є перешкодою для процвітання, розподіл багатства є корисним для всіх, включаючи тих, чиє багатство буде розподілятися, і т. д. Чим більш обурливими і ексцентричними є ці ідеї, тим більшого розповсюдження вони отримують в ЗМІ.

Комплексний обман може приймати форму «наукових» теорій, таких як кейнсіанство, вплив людини на зміну клімату, безумовний базовий дохід або дії, що вживаються, по всій видимості, для загального блага, наприклад, масова міграція з країн Латинської Америки. Всі ці політичні заходи та ініціативи об’єднує одна спільна риса: вони скасовують закони природи і економіки, щоб втілити в життя масштабні задуми Демократичної партії провести політичну та економічну трансформацію в соціалізм.

Доходить до того, що у людей виробляється непереносимість правди. Ніхто не готовий визнати, що ми неосвічені, дурні і наївні. Вкрай важко погоджуватися з тим, що нам морочать голову засоби масової інформації, обрані посадові особи та неписьменні політики, які обдурили нашу довіру і прибрали до себе владу шляхом шарлатанства, брехні і фальсифікацій на виборах.

Ті, хто залишається при здоровому глузді, усвідомлюють природу того, що відбувається і з усіх сил люто протистоять цьому явищу, піддаються жорстоким нападкам з боку провідних ЗМІ, чия опозиція капіталізму та індивідуальної свободи є невід’ємною частиною ідеологічних переконань.

На момент написання цієї статті принаймні половина країни вже готова до другого етапу переходу до соціалізму – тиранії, в той час як інша пасивно спостерігає за тим, що відбувається з-за стіни свого невігластва.

Ми повинні запитати себе: невже той факт, що протягом останніх 250 років Америка перебувала далеко від світових потрясінь, позбавив нас розуміння уразливості власної республіки і крихкості конституційних обмежень? Невже соціалістична зараза підірвала наші цінності і послабила здатність розпізнавати небезпеку? Невже ми втратили те, що Олександр Солженіцин називав «мірою свободи»?

  • Автор: Олександр Марковський – старший науковий співробітник Лондонського центру політичних досліджень, консервативного аналітичного центру при Королівському коледжі в Нью-Йорку, який спеціалізується з питань національної безпеки, енергетики, аналізу ризиків та інших питань державної політики. Автор книг «Анатомія більшовика» (Anatomy of a Bolshevik) і «Ліберальний більшовизм: Америка не перемогла комунізм, вона його прийняла» (Liberal Bolshevism: America Did Not Defeat Communism, She Adopted It). Власник і генеральний директор Litwin Management Services, LLC.
  • Джерело: https://www.americanthinker.com/articles/2019/02/the_democrats_the_party_of_kremlin_dreamers.html

 

Facebook Comments