Хоча місія Ради Європи полягає в захисті міжнародного права, європейська дипломатія зраджує цим принципам, дозволяючи Росії повернутися в організацію, – обурюється історик Антуан Аржаковський.

24 червня Парламентська асамблея Ради Європи проголосувала за зняття обмежувальних заходів щодо представників Росії. Їх позбавили права голосу 10 квітня 2014 року у зв’язку з анексією Криму Росією. Москва у відповідь перестала сплачувати внески до бюджету Ради Європи (33 мільйони євро або 10%) і в результаті мала бути виключена з неї в червні 2019 року відповідно до статуту організації.

Хоча місія Ради Європи полягає в захисті міжнародного права і прав людини на континенті, яка прагне повернути ці 33 срібняка, Парламентська асамблея здійснює своєрідне колективне самогубство. За п’ять років не було знайдено жодного рішення по анексії Криму, а агресивна поведінка Росії лише загострилася.

Міжнародна слідча група по рейсу МН17, який був збитий над Донбасом в липні 2014 року, висунула звинувачення проти трьох російських офіцерів і одного українського сепаратиста: їх будуть судити в Нідерландах в березні 2020 року. У день національного свята 12 червня Кремль затримав в Москві 400 російських громадян, які влаштували мирну демонстрацію за звільнення журналіста. Той займався розслідуванням корупції в Московській мерії, але в підсумку його звинуватили в наркоторгівлі.

Уроки Мюнхенської угоди забуті

Замість того щоб згадати про трагічну історію Мюнхенської угоди 1938 року європейська дипломатія розігрує карту примирення з Росією. Президент Еммануель Макрон і канцлер Ангела Меркель не продовжують жорстку політику щодо Володимира Путіна, а просять його зробити крок до діалогу. Франко-німецька дипломатія не просто кидає Україну наодинці зі своєю сумною долею окупованої країни без натяку Кремля на готовність провести обмін полоненими, але й більше не намагається хоч якось виправдати свою зраду.

Президент Макрон коротко пояснив своєму українському колезі Володимиру Зеленському, який простягнув йому руку 17 червня в Парижі, що Рада Європи не є політичною організацією і що це створює можливість для повернення Росії. Він також додав, що присутність Росії в Раді Європи дозволить російським громадянам звертатися до Європейського суду з прав людини.

Проблема в тому, що з 2015 року Росія перестала визнавати зверхність міжнародного права над її власним. Саме тому критика ЄСПЛ з приводу умов слідства у справі про вбивство опозиціонера Бориса Нємцова в 2015 році не мала ніякого ефекту. До того ж, сам факт того, що Росія не виходить з Ради Європи, а намагається всіма засобами відновити право голосу її 18 парламентаріїв, говорить про політичний характер даної організації.

Порушення зобов’язань з прав людини

Більш того, для двох десятків європейських країн, в тому числі для Росії та України, Рада є головною європейською політичною інстанцією, до якої вони належать. Крім того, правозахисна організація «Меморіал» випустила прес-реліз, в якому виступила проти зняття санкцій з російської держави. Як зазначає голова цієї ГО (NGO) Олег Орлов, Росія була прийнята в 1996 році до Ради Європи на тій умові, що вона буде дотримуватися Європейської конвенції прав людини та зобов’язується врегульовувати потенційні міжнародні конфлікти мирним шляхом.

Повернення Росії права голосу в Раді всупереч порушенням її зобов’язань перетворює головну організацію-гаранта прав людини в Європі в порожню шкаралупу. Навіщо тоді правозахисним організаціям членство в Раді Європи? Якби Франція, яка нині головує у Раді Європи, залишалася б вірною своїм принципам, вона попросила б усіх, хто володіє правом голосу 46 держав підвищити свої відрахування: на кожного з них довелося б таким чином менше мільйона євро.

Ця сума є справжнім мізером у порівнянні з вартістю будівництва франко-німецького бойового літака (оцінюється в 10 мільярдів євро). Є побоювання, що Франції доведеться в майбутньому витратити набагато більше, щоб дати відсіч розпалюваним таким чином завойовницьким апетитам російської держави. Ленін мав рацію. Заради короткострокової вигоди західні капіталісти готові продати навіть мотузку, на якій їх потім повісять.

Антуан Аржаковський (Antoine Arjakovsky) – французький історик.

Оригінал: https://www.lemonde.fr/idees/article/2019/06/24/en-autorisant-le-retour-de-la-russie-le-conseil-de-l-europe-procede-a-une-sorte-de-suicide-collectif_5480888_3232.html

Facebook Comments