Все починалося просто чудово. У середині вересня в Києві і на Дніпрі все ще трималася чудова погода, місто виглядало прекрасним, бурхливим і динамічним. Натхнення зчитувалося з присутніх на відкритті щорічної політичної конференції, яку проводить ось уже 16 років поспіль фонд Віктора Пінчука, мільярдера і олігарха, який займається “просуванням” України за кордоном.

В країні почалися стрімкі зміни: Петро Порошенко, президент з патріотичною риторикою, який був обраний після революції на Майдані в 2014 році, програв в квітні популярному коміку і гумористу Володимиру Зеленському. Обличчя української влади змінилося. «Щастя зараз» – так звучить тема конференції, обрана Пінчуком, колишнім прихильником Порошенко.

Як би там не було, першим на трибуну піднявся Олег Сенцов. Кримський режисер, який давно не бачив щастя. Не бачив, напевно, до того моменту, як шістьма днями раніше він виявився в обіймах доньки біля трапу літака, на якому він прилетів з Москви разом з 34 полоненими в рамках обміну з Росією. Цього ранку його серйозність і бліда шкіра (наслідки п’яти років утримання на півночі Росії) контрастували з атмосферою оптимістичної цікавості в залі, де в перших рядах сиділи американські гості і колишній британський прем’єр Тоні Блер.

Відмова від риторики жертви

Потім настала черга молодого актора-президента. Обмін полоненими був занесений на його рахунок, про що говорять рейтинги, які перевищують позначку в 70%. Він демонструє очікуваний від нього позитивний образ.

Порошенко п’ять років представляв Україну жертвою російської агресії в Криму і Донбасі. Зеленський же прагне відійти від такої риторики. Він подзвонив Володимиру Путіну і організував з ним “перший крок” у напрямку до відновлення переговорів по мирному процесу з Москвою під егідою Парижа, Берліна і наглядом Вашингтона. Він обіцяє нові обміни. Він усвідомлює втомленість українців від конфлікту, який продовжує вбивати, незважаючи на заморожений характер. Він хоче вийти з нього. Це його перший пріоритет. Два інших – створення необхідних економічних умов для повернення тисяч мігрантів, які виїхали працювати за кордон, і перемога над корупцією.

Володимир Зеленський веде справи з вражаючою швидкістю для новачка. За 100 днів він скликав дострокові вибори, які дозволили йому на 80% оновити парламент. Нові депутати проводять закони, які покликані змінити систему. Він призначив Генеральним прокурором Руслана Рябошапку, який має репутацію непідкупного людини, який хоче замінити всіх прокурорів. Новий прем’єр Олексій Гончарук (йому всього 35 років) хоче домогтися зростання економіки в 40% за п’ять років, повернути виведені з країни капітали, розформувати монополії і реформувати систему власності сільськогосподарських земель, щоб відкрити їх для приватних та іноземних інвестицій.

Майже занадто 

Класичні демократи морщать ніс: вони вбачають у Зеленського популістські нахили, турбуються щодо вертикальної системи влади, тривожаться з приводу призначення його друга дитинства главою СБУ.

Як би там не було, навіть ці критики визнають, що в Україні ще ніколи не було такої масштабної програми реформ з настільки молодою командою. Цілий Ряд західних експертів, які стежать за країною, відзначають, що знаходяться під враженням цього прагнення до змін і заявлених темпів. «Це майже занадто радикально», – тривожиться один з них.

Але тінь, що нависла над цією ідилічною картиною, перетворилася на величезну чорну хмару прямо посеред конференції Пінчука. Молоду Україну підривають старі демони: ім’я їм – олігархи.

Вплив одного з них на президента Зеленського викликає занепокоєння ще з часів виборчої кампанії: це Ігор Коломойський, власник телеканалу, який зробив Зеленського знаменитим. Ця скандальна особа сховалася в Швейцарії та Ізраїлі в 2016 роках, коли Нацбанк України намагався навести порядок у фінансових інститутах країни за допомогою МВФ і націоналізував Приватбанк, який належав олігархові, після виявлення в ньому шахрайських практик і дірок в 5,5 мільярда доларів.

Керівник Офісу Президента України Андрій Богдан – ніхто інший, як колишній адвокат Коломойського. Сам олігарх теж повернувся в Україну після перемоги свого протеже. Більш того, 13 вересня він став гостем на конференції свого колишнього ворога і нинішнього друга Віктора Пінчука. Він довго спілкувався з пресою, що дало новий поштовх міркуванням про його близькість до президента Зеленського.

Прозвучали 17 вересня заяви молодого прем’єра Гончарука щодо можливого «компромісу» з Коломойським із приводу долі Приватбанку, які суперечать позиції МВФ, де ця справа розглядається як символічний приклад влади олігархів. «Дірка в 5,5 мільярда доларів – це еквівалент оборонного бюджету, причому мова йде про гроші платників податків!» – обурюється експерт по Україні.

«Успіх реформ цього уряду – ключ до всього», – заявив в Києві Тоні Блер. Якщо у нього все вийде, «це змінить динаміку» всередині України і за її межами, «в тому числі у врегулюванні на Донбасі». Як би не поспішав Зеленський, поки олігархи продовжують смикати за ниточки в Києві, – в Кремлі можуть спати спокійно.

Автор: Сільві Кауфманн (Sylvie Kauffmann)
Джерело: https://www.lemonde.fr/idees/article/2019/09/18/la-jeune-ukraine-est-minee-par-de-vieux-demons-et-ces-demons-ont-un-nom-les-oligarques_5511672_3232.html

Facebook Comments